Голова Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк отримав нагородну іменну зброю від Петра Порошенка із порушенням закону – такого висновку дійшли юристи. Про це йдеться у матеріалі журналіста програми «Схеми» (спільного проекту Радіо Свобода і телеканалу «UA:Перший») Сергія Андрушка «Конкурс суддів: назад у майбутнє».

 

У квітні 2015 року президент призначив Бенедисюка членом ВРП (на той момент це була ще Вища рада юстиції), а у червні він був обраний її головою.

За кілька місяців, у грудні того ж року, Петро Порошенко вирішив нагородити Бенедисюка відзнакою «Іменна вогнепальна зброя». На думку юристів, це було порушенням закону «Про судоустрій і статус суддів».

«Суддя Бенедисюк (чому я кажу «суддя» – тому що він залишається у статусі судді і до цього часу, ніхто його не звільняв) отримує нагородну зброю від президента, тобто державну нагороду, а закон «Про судоустрій і статус суддів» забороняє приймати будь-які державні нагороди. Ця норма, до речі, була зафіксована в законі, який ініціював сам президент», – пояснює заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.

Натомість у коментарі «Схемам» Бенедисюк заперечив порушення.

«У 2015 році, якщо ви знайомились із законом «Про Вищу раду юстиції», то бачили, що цей закон не забороняв членам Вищої ради юстиції отримувати будь-які нагороди. Ну таке було законодавство на той час, на жаль», – пояснив він.

На уточнення журналістів, що йдеться саме про порушення ним закону «Про судоустрій і статус суддів» – як судді, Бенедисюк відповів, що на момент отримання нагороди суддею не був.

 

​Водночас, у списку кандидатів до Верховного суду навпроти прізвища вказується, що він є не тільки головою Вищої ради правосуддя, але й досі залишається суддею Вищого господарського суду.

Те саме вказано і в його заяві кандидата.

 

Також у відкритому доступі є його декларація за 2015 рік (у той рік, коли він отримав іменну зброю), як судді Вищого господарського суду.

Крім того, виявилося, що ініціатором такого нагородження була сама Вища рада юстиції (тепер – Вища рада правосуддя), яку очолював і продовжує очолювати Бенедисюк. Про це йдеться в одній із судових ухвал.

Двоє членів ВРП у коментарі «Схемам» не змогли з цього приводу нічого пригадати або ж відмовились відповідати.

«Я не знайомий з подробицями цієї ситуації, і з етичних міркувань утримаюся від коментарів», – сказав член ВРП Анатолій Мірошниченко.

«З приводу звернення щодо нагородження Бенедисюка, думаю, що це фейк. Вища рада правосуддя такого рішення не приймала. Принаймні я не був на засіданні, де приймалося б таке рішення», – стверджує його колега Микола Гусак.

Також з’ясувалося, що начебто саме цю нагородну зброю Бенедисюк використав в інциденті з активістами руху «Традиція і порядок» у березні 2017 року, коли вони прийшли до його будинку із питаннями щодо походження грошей його родини. Бенедисюк тоді переконував, що йому погрожували, тому він і вистрілив з пістолету в повітря.

За фактом тих подій тоді було відкрито два кримінальних провадження: «хуліганство» та «погрози або насильство щодо державного чи громадського діяча». Натомість активісти поскаржилися до ВРП на поведінку Бенедисюка і попросили його звільнити за «істотний дисциплінарний проступок».

«Схеми» відправили запит із уточненням, чи є результат розгляду цієї скарги.

Також раніше журналісти виявили, що Ігор Бенедисюк брав участь у зборах суддів Вищого господарського суду, на яких була різко збільшена кількість спеціалізацій – тобто визначення типів справ. Це, на думку слідчих ГПУ, дозволило розподіляти справи не серед усіх суддів, а на конкретних. На той момент очолював суд Віктор Татьков, якого правоохоронці оголосили в розшук.

У Генпрокуратурі вважають, що саме в цей час були масові втручання в автоматизований розподіл судових справ. На думку слідчих – щоб впливати на фінальні рішення.

«Схеми» виявили одразу кількох суддів Вищого господарського суду, які працювали за керівництва Віктора Татькова і тепер йдуть на конкурс до нового Верховного суду.

«Ці кандидати не фігурують у розслідуванні щодо Татькова, водночас масштаб втручання був настільки великий, що кожен із них мав усвідомлювати, як розподіляються справи», – йдеться у розслідуванні.

В Україні триває конкурс на посаду суддів. Уперше – до Антикорупційного суду, який виноситиме вироки щодо топ-корупціонерів. А також доукомплектовують склад Верховного суду – найвищої судової інстанції в Україні.

На суддівське крісло претендують науковці, адвокати і колишні та чинні судді. Впродовж місяця комісія обіцяє оголосити бали за письмову роботу – написання судової ухвали. Далі – співбесіди і етап оголошення переможців.
…

На конкурс до нового Верховного суду йдуть судді Вищого господарського суду, які працювали за керівництва Віктора Татькова, якому Генеральна прокуратура оголосила підозру у незаконному втручанні в автоматизовану систему розподілу справ і оголосила в розшук. Про це йдеться у матеріалі журналіста програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») Сергія Андрушка «Конкурс суддів: назад у майбутнє».

Зокрема, це Олексій Євсіков – колишній суддя Вищого господарського суду. Нині – кандидат на посаду судді Касаційного господарського суду у складі нового Верховного суду.

​«Схеми» відшукали ухвалу від 2013 року, у якій одна зі сторін процесу звертає увагу головуючого на той момент судді Євсікова на порушення, що склад суддів апеляційної інстанції не був визначений за правилом – тобто за допомогою комп’ютерної системи.Тоді Євсіков в цьому порушення не побачив, пославшись на рішення суддів на зборах, яке дозволило обійти автоматичний розподіл справ.

Сам екс-суддя на запитання журналістів, чи знав він, що у Вищому господарському суді часів президента Януковича існувала система в обхід автоматизованого розподілу справ, коротко відповів: «Скарг від адвокатів не було. (…) Зрозумійте, в мене теж є репутація».

Інший кандидат до Верховного суду – Наталя Волковицька. За даними «Схем», вона брала участь у зборах суддів Вищого господарського суду, на яких було проголосовано за різке збільшення спеціалізацій – тобто визначення типів справ. Це, на думку слідчих ГПУ, і дозволило розподіляти справи не серед усіх суддів, а на конкретних.

​Свою участь у зборах Волковицька у коментарі журналістам не заперечила, але заявила, що на той момент не усвідомлювала ризиків такого рішення. ​

«Мені зараз важко пригадати ці обставини. Це давно було, але все не зовсім так, як ви намагаєтесь подати. Дійсно, була якась легітимна ціль у розширенні колегії, а що мав на увазі саме Татьков, кому ж це було відомо на той час? Потім стало зрозуміло, до чого це велось, але це сталося потім, а не на момент ухвалення рішення», – сказала Волковицька.

Був присутній на цих зборах суддів і Ігор Бенедисюк – зараз голова Вищої ради правосуддя – впливової установи, яка може звільняти суддів і рекомендувати призначити на посаду судді.

​Нині Бенедисюк також бере участь у конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі нового Верховного суду.

​Усі ці кандидати працювали у Вищому господарському суді, який за часів президентства Януковича очолював Віктор Татьков. У Генпрокуратурі вважають, що саме в цей час були масові втручання в автоматизований розподіл судових справ. На думку слідчих – щоб впливати на фінальне рішення.

​«Було, якщо не помиляюсь, понад 50 спеціалізацій, – пояснює керівник управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк. – Доходило до маразматичних форм, коли одна спеціалізація називалась у сфері власності, а інша – у питаннях власності, одна у сфері купівлі-продажу, інша – продажу-купівлі. Це не дослівно називаю, треба уточнити, але суть така. Це дозволяло застосовувати фактично ручне маніпулювання вирішення розподілу справ на тих, кому хотіло керівництво Вищого господарського суду».

«Ці кандидати не фігурують у розслідуванні щодо Татькова, водночас масштаб втручання був настільки великий, що кожен із них мав усвідомлювати, як розподіляються справи», – мовиться у розслідуванні.

«Біда в тому, що судді не хочуть про це розповідати. Тобто так, десь через інших кажуть, що така ситуація була, а коли кажемо: а давайте підтверджувати, – ніяк, а більшість взагалі про це мовчить. Тобто система Вищого господарського суду у більшості була перетворена на ручний режим заволодіння майном, отримання неправомірної вигоди в інтересах тих, хто краще попросить. А ми розуміємо, як можна краще попросити», – розповідає Горбатюк.

Водночас Станіслав Щотка, заступник голови Вищої кваліфкомісії, яка і обиратиме переможців до Верховного і Антикорупційного суду, вважає, що варто спочатку подивитись, чому «4 роки цій справі (…) в 14-му році порушена, зараз 18-й». «Я не почув про жодну підозру, яка вручена», – заявив він.

За словами Сергія Горбатюка, на даний момент підозри вручені Татькову і його заступникові Артуру Ємельянову, а також 6 особам із канцелярії Вищого господарського суду.

Від жовтня 2016-го Віктора Татькова офіційно підозрюють у втручанні у діяльність судових органів та роботу автоматизованої системи документообігу суду. За версією ГПУ, він фактично підпорядкував собі систему ухвалення судових рішень. Утім, за лічені тижні до оголошення підозри суддя виїхав з країни: спершу – до Польщі, а згодом – і до Австрії і відтоді, за інформацією Департаменту спеціальних розслідувань ГПУ, в Україні не з’являвся.

В Україні триває конкурс на посаду суддів. Вперше – до Антикорупційного суду, який виноситиме вироки щодо чільних корупціонерів. Також доукомплектовують склад Верховного суду – найвищої судової інстанції в Україні. На суддівське крісло претендують науковці, адвокати і колишні та чинні судді. Впродовж місяця комісія обіцяє оголосити бали за письмову роботу – написання судової ухвали.

Далі – співбесіди. Після чого останній етап – оголошення переможців.
…

Засуджений у Росії український журналіст Роман Сущенко вперше зателефонував з колонії. Його адвокат Марк Фейгін повідомив у Facebook, що журналіст перебуває у виправній колонії №11 у Кіровській області Росії.

«Щойно з ВК-11 мені зателефонував Роман Сущенко. Дали 15 хвилин для розмови. У нього все в порядку, передавав усім привіт», – зазначив Фейгін.

20 листопада президент Петро Порошенко нагородив журналіста Романа Сущенка орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Сущенко засуджений у Росії до 12 років ув’язнення за статтею про шпигунство. Журналіст і представники української влади відкидають звинувачення на його адресу.
…

Жодних обмежень свободи слова не буде у випадку запровадження воєнного стану в Україні, запевнив міністр інформаційної політики Юрій Стець під час засідання Ради національної безпеки та оборони.

«Очевидно, що жодних обмежень свободи слова не буде. Але треба розуміти, що означає це чергова військова агресія з боку Росії. Це для нас із вами значить, що ми маємо користуватися офіційними джерелами інформації. Що стосується міжнародної співпраці – це МЗС, що стосується військових – Міністерство оборони, так само є майданчиком інші військові служби. І хочу наголосити, у нас є ця інформація, що, очевидно, будуть користуватися соціальними медіа для того, щоб дезінформувати, посіяти паніку», – заявив Стець.

Читайте також: Україна готується до воєнного стану. Живий блог

26 листопада після півночі на засіданні Ради національної безпеки та оборони України було ухвалене рішення про підготовку до запровадження воєнного стану в Україні на 60 днів через напад Росії на українські військові кораблі.

Це питання парламент має розглянути 26 листопада на закритому засіданні, початок якого запланований на 16-у годину.

Підрозділи Збройних сил України та Служби безпеки України приведені в повну бойову готовність.

Військово-морські сили ЗСУ заявили, що російські прикордонники ввечері 25 листопада відкрили вогонь по українській корабельній групі унаслідок чого шість моряків були поранені. У ВМС повідомили про три захоплені українські кораблі. У Росії заявили про «провокацію Києва», військові якого нібито «порушили державний кордон Росії».​ У Генштабі Збройних сил України повідомили, що станом на початок доби 26 листопада доля українських військових і кораблів невідома.

Російські морські прикордонники і сили спецпризначення здійснили напад на три українські кораблі, коли ті поверталися після невдалої спроби пройти через Керченську протоку в Азовське море. При цьому, за даними української сторони, напад відбувся поза 12-мильними межами вод навколо окупованого Криму, на які Росія претендує як на «свої територіальні». Перед тим Росія фізично перекрила Керченську протоку для всього судноплавства, поставивши поперек неї цивільне судно.

На ранок 26 листопада за часом Нью-Йорка (о 18-й за Києвом) Україна скликала термінове засідання Ради безпеки ООН у зв’язку з нападом Росії українські військові кораблі.
…

«Листівки планується передати адресатам через рідних та близьких»
…

Рішення Європейського суду з прав людини щодо журналістки Радіо Свобода і головного редактора програми «Схеми: корупція в деталях» Наталки Седлецької і застосування «Правила 39» щодо статті 10 Конвенції стало лише другим подібним випадком в історії суду. Про це суддя ЄСПЛ Ганна Юдківська розповіла в інтерв’ю «Європейській правді».

Зазвичай Європейський суд з прав людини застосовує «Правило 39», коли вважає, що без певних дій вирішення справи суттєво ускладниться чи стане неможливим. В Україні «Правило 39» переважно застосовується з іншої причини – через ненадання термінової медичної допомоги в місцях позбавлення волі.

​«Досить довго Суд справді вважав, що «невиправна шкода», яка дає підстави для застосування 39-го правила – це тільки статті 2 і 3 Конвенції, тобто право на життя і заборона катування. Були ще виняткові випадки, коли йшлося про доступ людини до адвоката або про спір між батьками щодо місця перебування дитини», – пояснила Ганна Юдківська.

«Але справа Седлецької – це зовсім інша історія. В історії ЄСПЛ це друга справа, коли Суд застосував 39-те правило щодо статті 10 Конвенції, яка гарантує свободу висловлення поглядів. Тут не йдеться про загрозу життю – але Суд вирішив, що порушення принципу свободи слова також може завдати невиправної шкоди», – додала суддя.

Перший випадок, коли ЄСПЛ застосував 39-те правило у скарзі про порушення статті 10, стався минулого року в справі проти Грузії за скаргою опозиційного телеканалу «Руставі-2».

У жовтні ЄСПЛ безстроково заборонив слідчим отримувати дані з мобільних авторки та ведучої програми «Схем» Наталки Седлецької. Це рішення ЄСПЛ означало, що слідчі ГПУ не мають права реалізовувати доступ до будь-яких даних із телефону журналістки, допоки не отримають від ЄСПЛ іншого повідомлення.

Таке рішення в ЄСПЛ винесли невдовзі після того, як захист журналістки подав до суду повний текст скарги і звернення про продовження обмежувальних заходів. Перші тимчасові обмежувальні заходи у скарзі журналістки були винесені судом 18 вересня та діяли один місяць.

У зверненні Наталка Седлецька просила суд зупинити збір Генеральною прокуратурою України обмеженого переліку інформації з її телефону протягом 17 місяців. Дозвіл на збір цієї інформації слідству видав Апеляційний суд Києва 18 вересня 2018 року.

Того ж дня Європейський суд з прав людини вказав уряду України, що він має забезпечити утримання органів влади від доступу до будь-яких даних із телефону журналістки.

25 вересня у Генпрокуратурі повідомили, що на вимогу ЄСПЛ зупинили процедуру отримання інформації з мобільного Наталки Седлецької, але на запитання, чи оператор уже передав запитувані дані, відповіді не надали.

Аналогічне рішення Генпрокуратура ухвалила і щодо журналістки видання «Новое время» Крістіни Бердинських, дозвіл на отримання даних із телефону якої раніше дав слідчим український суд.

Доступ до масиву даних з телефонів журналістів за період у 17 місяців викликав широку критику українських і міжнародних антикорупційних, правозахисних і журналістських спільнот, дипломатів і урядових організацій, які назвали обсяг цього масиву надмірним.

Генеральний прокурор України Юрій Луценко запевнив, що слідство не потребує від оператора мобільного зв’язку якихось даних журналісток Наталії Седлецької і Крістіни Бердинських, окрім дат їхнього перебування в зоні дії вежі мобільного оператора поблизу будівлі НАБУ, що дозволить ГПУ розкрити злочин.

Більше цікавих новин, які не потрапили на сайт, – у Telegram-каналі Радіо Свобода. Долучайтеся!​

 
…

Народні депутати від «Блоку Петра Порошенка» Микола Паламарчук, Артур Палатний, Олег Велікін пропонують запровадити кримінальну відповідальність за наклеп. Відповідний законопроект зареєстрований на сайті Верховної Ради.

«Останнім часом в Україні, на жаль, свободу слова в країні дедалі частіше плутають зі вседозволеністю поширення відверто неперевірених, а то і зовсім помилкових фактів», – йдеться в пояснювальній записці.

Депутати заявляють, що одним з останніх випадків розповсюдження неправдивої інформації є випадок зі звинуваченнями, що лунають з боку деяких засобів масової інформації на адресу народного депутата України щодо причетності до нападу на херсонську чиновницю й активістку Катерину Гандзюк, яка померла 4 листопада в лікарні.

«Вважаємо, що такі дії не тільки шкодять об’єктивному проведенню досудового розслідування у резонансному кримінальному провадженні та встановленню реальних винуватців у цьому жахливому злочині, а й насамперед, порушують конституційний принцип, відповідно до якого будь-яка особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду», – зазначили депутати.

Парламентарі пропонують доповнити Кримінальний кодекс України статтею 151-2 – «наклеп».

На їхню думку, наклеп, «тобто умисне поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають її ділову репутацію», повинен каратися штрафом у розмірі від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 400 – 8 500 гривень) або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі до двох років.

Якщо наклеп буде поширений шляхом публічного демонстрування у творах, у засобах масової інформації або в мережі Інтернет, депутати пропонують штрафувати винних на суму від 8 500 до 25 500 гривень або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років.

В Україні кримінальна відповідальність за наклеп існувала до 2001 року, доки діяв Кримінальний кодекс УРСР іще 1960 року. У нинішньому Кримінальному кодексі 2001 року статті за наклеп немає.

Декриміналізацію дій, що раніше кваліфікувалися як наклеп, привітали правозахисники. Наступними роками в Україні було здійснено вже кілька спроб повернути кримінальну відповідальність за наклеп. Правозахисники різко критикували ті спроби, які врешті не були запроваджені.

Більше цікавих новин, які не потрапили на сайт, – у Telegram-каналі Радіо Свобода. Долучайтеся!
…

Головне управління Нацполіції на Київщині не виявило кримінального правопорушення в побитті журналістів «Схем» Михайла Ткача і Бориса Троценка співробітниками Управління державної охорони біля місця проведення приватної вечірки генпрокурора у вересні минулого року.

Про це йдеться у відповіді, яку Національна спілка журналістів України отримала від Головного управління Національної поліції в Київській області щодо стану розслідування інцидентів фізичної агресії проти журналістів, які були зафіксовані в моніторингу «Індекс фізичної безпеки журналістів України», повідомив голова НСЖУ Сергій Томіленко у своєму Facebook.

«Журналістська спільнота була обурена цинізмом співробітників УДО, чия нахабна поведінка була зафіксована на відео.. Але…. Пройшов рік. І показовий напад на журналістів, які мають сміливість вимагати від Топ-посадовців підзвітності, поповнює сумний список системної безкарності», – написав Томіленко.

​У ніч на 16 вересня минулого року на журналістів «Схем» Михайла Ткача та Бориса Троценка напали співробітники УДО поряд з ресторанним комплексом у Козині, де журналісти знімали святкування з нагоди весілля сина генерального прокурора Юрія Луценка.

​Під час зйомок на в’їзді до комплексу знімальна група неодноразово демонструвала журналістські посвідчення співробітникам УДО. Але щойно з закритої вечірки зібрався виїжджати президент України Петро Порошенко, двоє представників УДО застосували фізичну силу до журналістів – щоб перешкодити зйомці виходу і виїзду президента.

​У результаті нападу оператор Борис Троценко зазнав струсу мозку й пошкодження руки. Журналісти написали заяву до поліції про перешкоджання законній журналістській діяльності.

У підсумку, трьох військовослужбовців Управління державної охорони України було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за перешкоджання зйомці знімальною «Схем».

У вересні на зустрічі з журналістами одразу після нападу, начальник Управління державної охорони Валерій Гелетей повідомив, що перевірка не виявила порушень у діях його підлеглих.

«Військовослужбовець упав. Там який горб! У темряві, пісок. Спіткнувся, впав і зачепився за оператора», – зазначив Гелетей, коментуючи напад на знімальну групу програми.

Закрита вечірка з нагоди весілля сина генерального прокурора відбулася 15 вересня 2017 року в ресторанному комплексі під Києвом. Журналістам вдалося зафіксувати, як службові автомобілі використовувалися для складання подарунків і перевезення осіб, які не входять до держструктур, зокрема візажистки нареченої.

Приватний захід із участю голови держави охоронявся силами Управління державної охорони. Біля місця святкування до другої години ночі чергували швидкі, реанімобіль і пожежні машини. Також журналісти помітили снайперів, які охороняли вечірку.

​На святі старшого сина Юрія Луценка були присутні перші особи держави, а також низка міністрів і народних депутатів. Щоб журналісти не побачили відвідувачів, співробітники Управління державної охорони всіляко намагалися завадити їм зафіксувати ці події на відео, а під час виїзду зі святкування президента Порошенка скоїли фізичний напад на знімальну групу, щоб перешкодити зйомці цього моменту.

Більше цікавих новин, які не потрапили на сайт, – у Telegram-каналі Радіо Свобода. Долучайтеся!
…

Служба безпеки України припустилася помилки під час перевірки кінцевих бенефіціарних власників маловідомих компаній-фігурантів розслідування програми «Схеми: корупція в деталях» (спільний проект Радіо Свобода і телеканалу «UA: Перший»), які цього року без аукціону отримали спецдозволи на видобуток газу з родовищ Полтавщини.

Контррозвідники СБУ приписали нафтогазовий бізнес манікюрниці та директорці ТОВ «Твинс Груп», про яку розповіли «Схеми» іншій фірмі зі співзвучною назвою – ТОВ «Твінс Груп».

Це стало відомо з відповіді СБУ на звернення першого заступника голови Полтавської облради Євгенія Холода, опублікованому на сайті облради.

19 жовтня 2018 року під час сесії Полтавської облради Євген Холод закликав СБУ з’ясувати, чи є громадяни Російської Федерації серед кінцевих бенефіціарних власників компаній «Іст Юроуп Петролеум», «Твинс Груп», «Еліон Інвест», «Сенс-Д» та «Прайс Компані», яким Полтавська облрада погодилася надати спецдозволи на користування надрами без аукціону.

Так, СБУ на звернення Холода надіслала перелік даних про кінцевих бенефіціарів п’яти компаній:

– ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» – ПАТ «НАК «Надра України» (м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 54), «Харлог Лімітед» (м. Лімасол, Кіпр);

– ТОВ «Твинс Груп» – Трефілова Яна Борисівна (м. Київ, пр. Петра Григоренка, буд. 19а, кв. 33);

– ТОВ «Еліон Інвест» – Середа Юлія Анатоліївна (м. Київ, вул. Бальзака, буд. 4а, кв. 6);

– ТОВ «Сенс-Д» – Гавриш Андрій Володимирович (Дніпропетровська область, м. Підгорне, вул. Калініна, буд. 18), Ігнатьєв Максим Олександрович (м. Харків, вул. Тургенєвська, буд. 9, кв. 4);

– ТОВ «Прайс Компані» – Войцехівський Сергій Петрович (Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 30, кв. 9).

​Ці відомості, йдеться у відповіді СБУ, взяті з Єдиного держреєстру юросіб, фізосіб-підприємців та громадських формувань. Він є загальнодоступними та публічними.

Однак у СБУ переплутали дві фірми – ТОВ «Твинс Груп», директором якої значиться манікюрниця з Києва Віра Акуленко, про яку розповіли «Схеми» у розслідуванні «(Ні)чиї надра», та ТОВ «Твінс Груп», засновником та керівником якої є Трефілова Яна Борисівна. Фірма ТОВ «Твінс Груп» не займається нафтогазовим чи видобувним бізнесом, і, згідно з реєстром, консультує з питань комерційної діяльності.

Відповідь з фактологічною помилкою підписав Сергій Конохов, начальник Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки.

Водночас перевірка СБУ не виявила ще одну знахідку журналістів – що один із нових власників спецдозволу, про перевірку якої просив полтавський депутат – компанія «Сенс-Д» – може бути пов’язана з партнерами оточення родини екс-заступника голови НАК «Нафтогаз України» Олександра Кацуби, про що також розповіли журналісти у розслідуванні.

1 листопада журналісти програми «Схеми» розповіли, що за фірмами, які наприкінці серпня 2018 року без аукціону отримали спеціальні дозволи на користування нафтогазовими площами в Полтавській області, може стояти оточення бізнесмена Павла Фукса та колишнього заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Олександра Кацуби.

31 серпня Державна служба геології та надр України вирішила надати спеціальні дозволи на користування надрами терміном на 20 років компаніям «Сенс-Д», «Еліон Інвест» та «Твинс груп». Для вивчення з можливістю подальшої дослідно-промислової розробки компанії вони отримали нафтогазові площі в Полтавській області. Спецдозволи були видані на підставі купленої в держпідприємстві геологічної інформації та затвердження запасів корисних копалин на площах.
…

Місцева влада в регіонах України наділяє муніципальну варту невластивими їй функціями правоохоронних органів та використовує її в своїх власних або політичних цілях. Зокрема, у Харкові, Одесі та Дніпрі такі комунальні охоронці блокують будівлі міськради, не пускаючи активістів та журналістів, беруть участь у силових сутичках із місцевими підприємцями, проявляючи надмірну жорстокість з використанням спецзасобів. Про це йдеться у спецрепортажі програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода і телеканалу «UA: Перший») «Вартові мерів».

У Харкові працівники комунального підприємства «Муніципальна охорона» неодноразово не допускали активістів на сесію міськради, або й фізично видворяли їх із засідання, застосовуючи спецзасоби.

«Це комунальне підприємство створювалося, на мій погляд, як легальний загін «тітушок». Приміром, влітку цього року під стінами міськради відбулися сутички, де представниками, в тому числі, цього КП, використовувалися сльозогінний газ, піротехніка» – розповів керівникгромадської організації «Харківський антикорупційний центр» і депутат облради Дмитро Булах.

Отримати коментарі з цього приводу ані від керівництва муніципалів, ані від міського голови Харкова журналістам не вдалось.

В Одесі така сама структура, тільки з іншою назвою – комунальна установа «Муніципальна варта» – також застосовує силу до мешканців міста, які проявляють свою активну громадянську позицію. Жертвою їхніх дій, наприклад, став активіст Віталій Устименко – на відео зафіксовано, як силовики-муніципали фізично його вигнали з сесії, коли той намагався поставити питання щодо відведення землі міста під забудову приватній фірмі.

«На сесії з голосу було піднято питання щодо виділення громадської території у власність будівельної фірми. З голосу, тупо, нахабно це питання підняли – звісно, що ми мали заперечення проти цього. В результаті того, що ми почали висловлювати свій протест – а ми жодним чином не орієнтувались на силове протистояння, – співробітники варти нас почали витягати із зали», – розповів голова одеської організації «Автомайдану» Устименко.

​Міський голова Одеси Геннадій Труханов вважає, що «шум довкола варт – провокація»: «Це – надумано, по-перше. По-друге, це добре організована провокація. Якби ви влаштувалися попрацювати в міськраду, ви змінили би свою думку».

Колишні працівники муніципальних варт, підтверджують, що місцеві керівники міст використовують їх у власних політичних цілях, наприкладпід час зібрань депутатів.

«Попереджали, що це людина, яку можна пускати, а це – яку не можна – розповів екс-співробітник дніпровської «Муніципальної варти» Ярослав Копил.

Муніципали забезпечуються спецзасобами. Зокрема, у 2017 тоді одеські дружинники отримали з бюджету міста 750 тисяч гривень на придбання «засобів індивідуального захисту» – йшлося про півтисячі газових балончиків, майже 3 сотні гумових палиць, більше півсотні бронежилетів, каски, щитки, тощо.

Прояв силової агресії з боку муніципалів був зафіксований і в Дніпрі. Зокрема, у липні, коли влада ухвалила рішення знести МАФи, а підприємці намагалися відстояти своє право там торгувати – камінням та зеленкою в бік муніципалів. Протистояння перейшло у сутички з постраждалими – із розпилюванням газу та побиттям муніципалами підприємців.

«Муніципальна варта» вишикувалась у шеренгу й почала бризкати на людей газом. Мене особисто під цим деревом завалили. На мені сиділо четверо чоловіків і били ногами. Вибили зуби» – розповів дніпровський фермер і підприємець Євген Корнієнко.

Міський голова Борис Філатов у коментарі «Схемам» визнав, що «Муніципальна варта» виконує ті функції, з якими не справляється поліція – або з якими вона не хоче справлятися: «Комусь може здаватися, що це приватні армії регіональних феодалів, це їхній силовий блок. Це ті, завдяки кому вони борються з демократією, активістами. Так, ми маємо групу, яка виїжджає забезпечувати громадський порядок під час знесення, яка їздить разом з інспекторами з благоустрою, разом з інспекторами з парковок. Тому що є на них і напади, і різні хуліганські дії. Але, при цьому пріоритет, який я ставлю перед «Муніципальною вартою», це, насамперед, охорона громадського порядку».

«З одного боку вони були створені начебто з благородною метою: займатись благоустроєм, допомагати правоохоронцям та, зрештою, охороняти громадський порядок. Та з іншого боку, в окремих випадках їх використовує місцева влада у власних інтересах. Не складно уявити, яким потужним може бути цей інструмент в руках міських голів із наближенням виборів. Адже правова неврегульованість залишає за мерами виключне право контролювати таких вартових, а самим вартовим дає можливість не відповідати за законом так само суворо, як наприклад поліцейський – хоча вони вже частково мають схожі функції», – йдеться у спецрепортажі.

«Схеми» проаналізували кілька статутів цих структур разом з юристами та виявили, що в такому вигляді їхнє існування створює певний ризик для суспільства. Адже вони часто приписують собі функції, притаманні виключно правоохоронцям – зокрема, в частині охорони громадського порядку.

Юрист, експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів та один з розробників закону «Про Нацполіцію» Євген Крапивін пояснює: «Вони знайшли певну юридичну форму, хоча насправді вона доволі сумнівна, і фінансуються з коштів місцевого бюджету. Яка їхня чисельність і чому часто вони використовуються для незаконних дій? Тому що, з одного боку, це все виглядає дуже гарно, а з іншого, повторююсь, законодавство недостатньо якісне. І якщо дивитися чітко з урахуванням принципів верховенства права і юридичної визначеності, то взагалі групи людей, в яких немає жодних повноважень, алевони їх на себе перебрали і застосовують – це незаконна діяльність по суті».

Муніципальні варти – це структури, які контролюються виключно місцевою владою і фінансуються з місцевих бюджетів. В регіонах існують різні варіації назв – «гвардія», «охорона», «варта», раніше навіть була «Муніципальна поліція», але після 2017 заборонено використовувати слово «поліція» в назві. Є також різні форми: як комунальні підприємства, так і громадські формування. У першому випадку вони підпорядковуються виключно місцевій владі, а в другому – лише собі, час від часу взаємодіючи із поліцією. Головне завдання – підтримувати порядок у містах та охороняти комунальну власність.

 

 

 
…

Печерський районний суд Києва оголосив перерву у розгляді клопотання слідчого Генпрокуратури про доступ до широкого масиву даних з телефону журналістки видання «Новое время» Крістіни Бердинських.

На початку засідання слідчий Генеральної прокуратури Руслан Іжук просив суд відкласти розгляд клопотання про доступ до смс, дзвінків та місцезнаходження телефону Крістіни Бердинських протягом 17 місяців, до остаточного рішення Європейського суду з прав людини у аналогічній справі щодо журналістки Радіо Свобода, головного редактора програми «Схеми: корупція в деталях» Наталки Седлецької.

Захист Бердинських з проханням слідчого відкладати судовий розгляд не погодився і наполягав, аби Генпрокуратура повністю відмовилась від спроб отримувати дані з мобільного журналістки. Утім, суддя оголосив перерву – наступне засідання відбудеться 20 грудня 2018 року.

«Враховуючи клопотання слідчого, а також позицію Європейського суду з прав людини, у судовому засіданні оголошується перерва», – повідомив суддя Володимир Карабань.

18 жовтня 2018 року Європейський суд з прав людини відповідно до «Правила 39» свого Регламенту продовжив дію невідкладних тимчасових забезпечувальних заходів у справі Наталки Седлецької та присудив уряду України «забезпечити утримання органів влади від доступу до будь-яких даних, наведених у рішенні Апеляційного суду Києва від 18 вересня 2018 року» на невизначений термін.

«Ваша честь, я вважаю, що це може бути відкладено і на п’ять років, тому що Європейський суд подекуди розглядає справи і п’ять і шість років. Я вважаю, що було б доцільно взагалі відмовитися від такого клопотання з огляду на розгляд справи Європейським судом, але, звісно, це позиція слідчого», – заявила адвокатка Бердинських Людмила Опришко.

​«Ми очікували на те, що клопотання слідчого не буде задоволено в будь-якій формі щодо доступу. І що український суд нарешті припинить ганьбитися в цій історії, а винесе чітке і зрозуміле рішення. Мені здається, що українські суди бояться брати на себе відповідальність і відмовляти українській прокуратурі, чітко вказувати, що вони порушили права журналістів», – коментує рішення суду Крістіна Бердинських.

26 вересня Апеляційний суд Києва направив на повторний розгляд у суд першої інстанції клопотання Генеральної прокуратури про доступ до даних із телефона журналістки видання «Новое время» Крістіни Бердинських.

Читайте також: Закон про захист викривачів: навіщо потрібен та чому важливий​

Бердинських оскаржувала слідчу ухвалу Печерського суду, якою Генпрокуратурі надано дозвіл на отримання інформації про дзвінки, смс-повідомлення з липня 2016-го по листопад 2017 року і місце розташування телефону журналістки протягом цих 17 місяців.

25 вересня у Генпрокуратурі повідомили, що на вимогу Європейського суду зупинили процедуру отримання інформації з мобільного Наталки Седлецької, але на запитання, чи оператор уже передав запитувані дані, відповіді не надали.

Доступ до даних до журналістів викликав широку критику українських і міжнародних антикорупційних, правозахисних і журналістських спільнот, дипломатів і урядових організацій – як таке, яке суперечить принципам свободи слова і може бути розцінене як тиск на журналістів-розслідувачів.
…

Справу екс-депутата Миколи Мартиненка прискорюють у його інтересах, сказала Радіо Свобода виконавчий директор «Центру протидії корупції» Дарія Каленюк під час перерви у засіданні Шевченківського суду у цій справі.

«Ми спостерігаємо прискорення справи. Припускаю, в інтересах Мартиненка встигнути отримати виправдувальний вирок до того, як почне роботу Антикорупційний суд. Це дасть йому змогу виправдатися і в суді Швейцарії», – зазначила вона.

У ЦПК справу Мартиненка називають знаковою, адже пов’язані з ним «менеджери у різних галузях працювали на нього, а не в інтересах держави».

Сьогодні суд продовжив долучення доказів до справи, і встиг розглянути понад 20 томів. Прокурори попросили перерву, щоб занести ще частину з понад 200 томів, «цілої автівки» доказів. 

Миколу Мартиненка підозрюють у легалізації (відмиванні) доходів, отриманих злочинним шляхом. Йдеться про два епізоди – розтрату коштів державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та одержання хабарів при закупівлі підприємством «Енергоатом» обладнання в чеського акціонерного товариства Škoda JS.

Крім того, стало відомо і про слідство в цій самій справі щодо Мартиненка в Чехії. Він усі звинувачення відкидає і називає їх нісенітницею й маніпуляцією.

 
…

У Шевченківському районному суді Києва почалося засідання у справі екс-депутата від «Народного фронту» Миколи Мартиненка, повідомляє кореспондент Радіо Свобода.

У залі засідань присутній сам Мартиненко, його адвокат та прокурори. На прохання прокуратури суд долучив докази у цій справі, зокрема, відповіді Швейцарії про рух коштів на офшорну фірму. Таким чином уже долучено близько десяти томів. 

Детективи вручали повістку Мартиненку 5 листопада в Шевченківському районному суді Києва. Екс-депутат кинув її на підлогу та заявив, що детектив не мав права це робити. На його думку, дії НАБУ свідчать про те, що справа проти нього провальна. НАБУ пізніше висловило обурення з цього приводу.

Миколу Мартиненка підозрюють у легалізації (відмиванні) доходів, отриманих злочинним шляхом. Йдеться про два епізоди – розтрату коштів державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та одержання хабарів при закупівлі підприємством «Енергоатом» обладнання в чеського акціонерного товариства Škoda JS. 

Крім того, стало відомо і про слідство в цій самій справі щодо Мартиненка в Чехії. Він усі звинувачення відкидає і називає їх нісенітницею й маніпуляцією.

22 квітня 2017 року суд відпустив Мартиненка на поруки.
…

Тільки у 35 серед 166 кримінальних проваджень, у яких Національне антикорупційне бюро завершило розслідування, ухвалено судові рішення, повідомляє НАБУ на своїй сторінці у Facebook.

За даними бюро, у 48 справах навіть не відбулося підготовче засідання.

«Причини відкладання і перенесень засідань різні: об’єктивний брак суддів, неявка, хвороби або відпустки учасників процесу тощо», – пояснюють в НАБУ.

На переконання представників бюро, ця проблема вирішиться зі створенням антикорупційного суду.

14 жовтня 2014 року Верховна Рада ухвалила закон про створення Національного антикорупційного бюро. Бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових. Завданням бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами та становлять загрозу національній безпеці.

 
…

Генеральна інспекція Генеральної прокуратури України за час своєї роботи затримала за підозрою в корупції 538 працівників Міністерства внутрішніх справ, 156 працівників Державної фіскальної служби, 26 прокурорів, 9 працівників СБУ, заявив 10 листопада у Facebook генпрокурор Юрій Луценко.

«За 2 роки свого існування за заявами громадян разом з колегами з СБУ та ВБ МВС ми затримали на корупції 538 працівників МВС, 156 ДФС, 26 прокурорів, 9 з СБУ», – зазначив Луценко.

У відповіді на один із коментарів генпрокурор додав, що за цей же час суди ухвалили «2500 вироків по корупції».

Наприкінці 2017 року на сайті ГПУ з’явився лічильник фактів хабарництва. Станом на 10 листопада у 2018 році в ГПУ нарахували 8267 фактів хабарництва та iнших корупцiйних злочинiв, повідомили про засудження 612 осіб та передачу до суду 2850 справ.

Більше цікавих новин, які не потрапили на сайт, – у Telegram-каналі Радіо Свобода. Долучайтеся!
…

«Міжнародний інвестиційний банк» заявив, що відповідно до законодавства не міг відмовити у відкритті рахунків фізособам-фігурантам розслідування «Схем»
…

Із майже двох мільярдів гривень, які знаходились на депозитах підставних осіб у банку Олександра Януковича «ВБР» після втечі його батька, екс-президента протягом 2016-2017 років були зняті всі арешти. Про це йдеться у розслідуванні програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та телеканалу UA:Перший) «Великий куш».

​Зрештою ці гроші були виведені з фінустанови попри публічні обіцянки правоохоронців повернути ці гроші в бюджет. Готівка знімалась десятками мільйонів за раз через касу «Міжнародного інвестиційного банку», який належить президенту України Петру Порошенку. На чому його фінустанова заробила близько 20 мільйонів «комісійних». ​

Журналісти дослідили, як і в якій кількості після зняття судом арештів із рахунків у банку «ВБР» протягом 2016-2017 років виводили гроші – загалом близько 2 мільярдів гривень.

«Схеми» проаналізували список осіб, які за президентства Януковича відкривали багатомільйонні рахунки в банку його сина, куди поклали сотні мільйонів гривень незрозумілого походження. Журналісти виявили, що більшість з цих осіб –​ це працівники середньої ланки самого банку «ВБР», які офіційно не мали таких доходів.

«Схемам» вдалось зв’язатись із ними телефоном. Дехто з них навіть не знав, що на них були оформлені депозити у десятки мільйонів гривень, виведені зрештою готівкою вже за нової влади. Інші, почувши запитання, відмовлялися спілкуватися з журналістами.

​Зокрема, відповідно до інформації про банківські перерахування, у 2017-му колишня старша офіс-менеджер банку Валерія Єсаулкова зняла зі свого рахунку близько 80 мільйонів гривень готівкою. Колишній керівник сектору дизайнерських розробок Євген Ткачук –​ майже 70 мільйонів гривень.

Екс-начальник департаменту бізнес-аналітики Роман Ємелін отримав готівкою близько 50 мільйонів гривень. А колишній начальник відділу цінних паперів «ВБР» Олександр Костілов зняв через довірену особу більше 20 мільйонів гривень.

Єсаулкова, почувши телефоном питання про 80 мільйонів, поклала слухавку. Ткачук відповів, що не спілкується з журналістами. Ємелін у телефонній розмові підкреслив, що це «банківська таємниця», водночас на запитання, чи мав він мільйони на депозитному рахунку зазначив: «ніколи в житті, ви що».

Натомість Костілов взагалі заперечив, що мав депозитний рахунок у «ВБР» і що знімав такі кошти готівкою: «Нісенітниця якась, такого не було. Я не знаю, про що ви».

Журналісти «Схем» також звернули увагу, що у більшості випадків працівники банку Януковича знімали гроші готівкою через касу «Міжнародного інвестиційного банку» –​ фінустанови, контрольний пакет акцій якої належить Петру Порошенку.

«Якщо врахувати, що комісія за видачу готівки складає один відсоток, то тільки на комісії «МІБ» міг заробити до 20 мільйонів гривень», –​ йдеться в розслідуванні.

Як виявили «Схеми», не всі працівники банку знімали гроші особисто. Частина доручала це довіреним особам. Однією із таких осіб був адвокат Олександр Салазський. Він співвласник адвокатського об’єднання «Бона Фідес». Раніше Салазський працював у структурі МАКО-Холдингу Олександра Януковича.

​Він підтвердив «Схемам», що представляв інтереси кількох осіб з «ВБР», водночас, пояснив, звідки вони могли мати такі кошти на рахунках. Їх позичив Яшар Ходжаєв, не чужа родині Януковичів особа.

«Наскільки законним є походження коштів самого Ходжаєва, слідство особливо не цікавилось, попри те, що ця людина перебувала у близькому оточенні самого сина колишнього президента, і на нього навіть після Майдану переписали «вертолітний майданчик Януковича» у центрі Києва. У МВС це пояснюють тим, що «не змогли допитати Ходжаєва» – «у зв’язку з перебуванням у Російській Федерації.

Зрештою таке пояснення –​ про позику від Ходжаєва –​ влаштувало Печерський суд Києва. Саме тому, зокрема, з’явились рішення про зняття арештів з рахунків», –​ зазначають журналісти.

​Юрій Луценко у коментарі журналістам зазначив, що, на його думку прокурори зробили все можливе, а провину поклав на українські суди.

У 2015 році Арсен Аваков написав про ці кошти на своїй сторінці у Facebook.

«Чи буде законодавча можливість конфіскувати активи на користь України, буде вирішуватися якісним слідством і судовим рішенням. Факт надаю публічності, щоб на тлі величезних грошей працював інструмент громадянської уваги –​ і не було у жодного суду чи іншого органу спокуси», – пояснив він тоді.

«Всеукраїнський банк розвитку» був фінансовим центром бізнес-імперії Олександра Януковича, який акумулював активи «родини». Внаслідок Революції Гідності до близьких президента-втікача та інших високопосадовців були застосовані міжнародні санкції. Це і стало формальною причиною для Нацбанку розпочати ліквідацію банку, яка триває з 2015 року і донині.

Після того, як банк Януковича був визнаний неплатоспроможним, він перейшов до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб –​ установи, яка займається виведенням збанкрутілих банків з ринку. Тепер там вирішують, у яку чергу і скільки грошей отримають вкладники цього банку.
…

Національне агентство із запобігання корупції перевірить, чи був конфлікт інтересів в діях народних депутатів Юрія Бойка («Опозиційний блок»), Ярослава Дубневича («Блок Петра Порошенка»), позафракційного Борислава Розенблата і Дмитра Святаша (група «Партія “Відродження»), коли вони подали конституційне звернення, яким намагалися оскаржити діяльність новоствореного Нацагентства з виявлення, розшуку й управління активами, одержаними від корупційних злочинів. Про це йшлося у розслідуванні журналіста програми «Схеми: корупція в деталях» (спільний проект Радіо Свобода та UA: Перший) Олександра Чорновалова «Хто проти АРМА: 56 депутатів-бунтівників».

У відповідь на звернення голови громадської організації «State Watch» Гліба Канєвського у НАЗК зазначили: «Буде здійснено перевірку викладених у зверненні фактів, за результатами якої може бути встановлено наявність чи відсутність ознак порушення вимог Закону в діях зазначених осіб».

​У своєму зверненні наприкінці вересня у «State Watch» підкреслювали, зокрема, що «є наявні підстави стверджувати, що значна частина підписантів конституційного подання діяла в умовах реального конфлікту інтересів, а саме, підписала його у приватних інтересах».

Раніше «Схеми» з’ясували, що група народних депутатів направила до Конституційного суду подання, яким намагалася оскаржити роботу АРМА через можливий власний бізнес-інтерес.

Серед підписантів конституційного подання були вихідці з Партії регіонів, які зараз є депутатами «Опозиційного блоку», групи «Партія «Відродження» та групи «Воля народу», обранці від «Блоку Петра Порошенка» і «Народного фронту», а також позафракційні.

Загалом під конституційним поданням підписалися 56 обранців. Та частина з них, як виявили журналісти, є власниками активів, які наразі знаходяться під арештом та в управлінні цього відомства, бо це майно, на думку слідства, отримане корупційним шляхом. На період слідства гроші з цього бізнесу йдуть державі, і власники не мають змоги продовжувати на них заробляти.

Зокрема, депутат-підписант від групи «Партія «Відродження» Дмитро Святаш – віддавна пов’язаний з групою компаній «АІС» – великим автодилером на ринку України. На це майно (а це понад 100 об’єктів нерухомості у 18 обласних центрах України) зараз накладено арешт та передано в управління АРМА.

​Ще один підписант конституційного подання – народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенко» Ярослав Дубневич. Він разом зі своїм братом, також народним депутатом, Богданом Дубневичем є власником двох ТЕЦ у Львівської області, майно яких також передано в управління АРМА. Це відбулося в рамках кримінального провадження НАБУ за фактом розкрадання природного газу.

​Уже після виходу розслідування «Хто проти АРМА: 56 депутатів-бунтівників», Конституційний суд України відмовився розглядати подання 56 народних депутатів.

АРМА було створене наприкінці 2016 року за аналогом установ, які успішно функціонують у державах-членах Європейського Союзу.

Зараз, за підрахунками голови АРМА Антона Янчука, в управлінні відомства майже півтисячі активів. Серед них також резиденція Межигір’я президента-втікача Віктора Януковича.
…

Російський мільярдер, власник футбольного клубу «Монако» Дмитро Риболовлєв був затриманий у Монако для допиту у справі про корупцію, повідомляє французька газета Le Monde.

За даними видання, олігарха затримали вранці 6 листопада і провели обшук в його будинку.

Що відбувалося потім, наразі невідомо. 

Читайте також: Russiagate: Сенат США розслідує операцію Трампа з продажу росіянину землі

Риболовлєв врятував ФК «Монако» від банкрутства в грудні 2011 року, купивши 66-відсотковий пакет акцій та надаючи команді фінансову підтримку. Раніше медіа повідомляли, начебто олігарх вкладає гроші в клуб в обхід формули fair play через офшорні фірми. Але в ФК це заперечують.

Дмитро Риболовлєв фігурує у рейтингах Forbes як 242 найбагатша людина у світі з оцінкою 6,8 мільярда доларів.

 
…

Національна спілка журналістів України нагородила засудженого в Росії українського журналіста, кореспондента агентства «Укрінформ» Романа Сущенка Національною премією за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка.

Відзнаку прийняла його дочка Юлія, яка також працює в «Укрінформі».

«Одноголосно журі НСЖУ визнає цьогорічним лауреатом журналіста, нашого колегу Романа Сущенка. Роман є мужнім українським журналістом, він задає приклад, і він на сьогодні є прикладом мужності і прикладом українського журналіста, який не кориться тим обставинам, і його листи, його роботи є прикладом для нас і для міжнародних журналістів», – сказав голова НСЖУ Сергій Томіленко.

30 вересня минуло два роки відтоді, як Романа Сущенка, який від 2002 року був кореспондентом агентства «Укрінформ» у Франції, затримали в Москві співробітники ФСБ Росії. Російські спецслужби заявили, що він є кадровим «співробітником української військової розвідки», полковником, що він збирав відомості про російське військо.

Сущенко засуджений у Росії до 12 років ув’язнення за звинуваченням у шпигунстві.​ Верховний суд Росії вже відхилив апеляційну скаргу захисту і залишив вирок чинним.
…

Українські медійні та правозахисні організації в Міжнародний день протидії безкарності за злочини проти журналістів звернулися до органів державної влади з вимогами гарантій безпеки журналістів, розслідування злочинів та покарання нападників на журналістів та ЗМІ.

За даними Інституту масової інформації, за 10 місяців 2018 року загалом зафіксований 201 випадок порушень свободи слова, з них 147 випадків стосувалися саме фізичної агресії щодо журналістів.

«Ми переконані, що влада повинна звертати більше уваги на ретельні та неупереджені розслідування всіх випадків насильства щодо журналістів та ЗМІ. На жаль, статистика є дедалі тривожнішою і свідчить про те, що переважна більшість фізичних нападів на журналістів не розслідуються», – йдеться в заяві.

Підписанти нагадали, що досі нерозкритим залишається вбивство журналіста Павла Шеремета та лише частково вдалося отримати правосуддя в справі про вбивство Георгія Гонгадзе, оскільки замовники злочину не були покарані.

«Медіаорганізації закликають правоохоронні органи активізувати процес боротьби з безкарністю і відновити активну роботу відповідних робочих груп, як ефективних майданчиків контролю за станом розслідувань. Нагадуємо, що влада демократичної і європейської країни має системно вживати зусиль, щоб гарантувати безпеку журналістів і право громадян на інформацію», – заявили автори звернення.

Серед підписантів – громадські організації «Центр демократії та верховенства права», «Інститут масової інформації», «Центр інформації про права людини», «Платформа прав людини», «Детектор медіа» та недержавний аналітичний центр «Інститут демократії імені Пилипа Орлика».
…

За трьома фірмами, які наприкінці серпня 2018 року без аукціону отримали спеціальні дозволи на користування нафтогазовими площами в Полтавській області, може стояти оточення бізнесмена Павла Фукса та колишнього заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Олександра Кацуби. Про це йдеться в розслідуванні програми «Схеми: корупція в деталях» (спільний проект Радіо Свобода і телеканалу «UA: Перший»).

​31 серпня Державна служба геології та надр України вирішила надати спеціальні дозволи на користування надрами терміном на 20 років компаніям «Сенс-Д», «Еліон Інвест» та «Твинс груп». Для вивчення з можливістю подальшої дослідно-промислової розробки компанії вони отримали нафтогазові площі в Полтавській області. Спецдозволи були видані на підставі купленої в держпідприємстві геологічної інформації та затвердження запасів корисних копалин на площах. Компанії в один день подали документи до Мінекології та в один день отримали погодження на сесії обласної ради.

​Як виявили «Схеми», ще ряд створених близько року тому компаній мають намір отримати без аукціону нафтогазові площі в Полтавській та кількох інших областях України. Зокрема, Полтавська обласна рада на сесії 19 жовтня 2018 року погодила видачу спецдозволу ще чотирьом таким компаніям.

У більшості отримувачів чи претендентів на спецдозволи є лише по одному засновнику, який також вказаний директором. Згадки про їхній нафтогазовий досвід у публічних джерелах відсутні. Ці люди, переважно, не живуть за місцем реєстрації, а говорити з журналістами відмовляються.

«Схеми» отримали в Держгеонадрах копію пакетів документів, які компанії подавали для здобуття спецдозволу без аукціону. Виявилося, що частина з них підписані досить подібним почерком. Схожим почерком підписані і подані до Держгеонадр документи фірми «Іст Юроуп Петролеум», яка раніше називалася «Голден Деррік» і була скандально відомою на газовидобувному ринку. Її пов’язували з екс-міністром енергетики уряду часів Януковича Едуардом Ставицьким.

​Нині ЗМІ пов’язують «Іст Юроуп Петролеум» із бізнесменом Павлом Фуксом. Сам Фукс неодноразово заперечував таку інформацію.

Журналісти дослідили, що один із нових власників спецдозволу – компанія «Сенс-Д» – може бути пов’язаний з оточенням родини екс-заступника голови НАК «Нафтогаз України» Олександра Кацуби.

Так, співвласники «Сенс-Д» є водночас директором та співвласником іншої компанії – «Газ-МДС», 50% якої, згідно з Єдиним державним реєстром юросіб, належать екс-дружині Кацуби – Тетяні Гузенко. Нині ці компанії розташовані в одному офісі.

За словами Олександра Кацуби, він не має стосунку до бізнесу екс-дружини. При цьому, журналісти знайшли свідчення того, що колишнє подружжя продовжує періодично відпочивати разом.

У фірмі «Сенс-Д» також заперечують відношення Кацуби до компанії.
…